© 2011 Тридцять років на Донбасі
Повні тексти:
=======
Пропоную відвідувачам сайту також збірник новел мого колеги Володимира Гнатовича Леонюка "Захмарені досвітки". Основна тематика збірника - людина в тоталітарному суспільстві періоду його розкладу, занепаду.
В.Г.Леонюк активний учасник національно визвольного руху, колишній в'язень радянських концтаборів - у науковому середовищі відомий як авторитетний дослідник українського Полісся, автор енциклопедичного довідника "Словник Берестейщини".
1. Оцінка минулого. Нерідко вечорами прогулюємось із І. Бологовим. Інколи розповідає й про своє минуле, про враження, які виніс
а) Оборона Москви. Він там був, там поранило. Солдат розміщали на позиції і давали наказ, щоб ніхто не робив ані кроку назад. Кожна наступна лінія повинна була не тільки відбивати атаки німців, а й стріляти на місці кожного, хто не витримав атаки й намагався відійти в тил. Найменша спроба - й куля від своїх ззаду. У глибині оборони розставляють спеціальні заград-отряди, а тут, на передовій, один одного повинен стерегти. (Ця ідея, мабуть, повинна була дати добрі наслідки: ти, гад, хочеш втекти, оголити ділянку, мене підставити під німецькі танки, кулі.) Тому кожен копав окоп і знав, що ні кроку назад він не може ступити. Йшов танк, він підривався разом з ним.
б) Не знаю, наскільки можна йому вірити, - найкращими вояками, каже, були українці. Часто залишалися смертниками. Біля Смоленська ціла група не хотіла відступати, билися з німцями до останнього.
в) "У 33-ому, а потім 37-ому ми копали під собою яму. І тільки крайня політична сліпота чи дурнота керівників Рейху не дала їм можливості зіпхнути нас у цю яму".
Він вважає, що німці не мають ніякого досвіду управління іншими народами (на відміну від росіян, бо ще на зорі їхньої історії до складу їхньої держави входили інородці). Германська держава заселена лише німцями [Австро-Угорщина, Англія не зуміли зміцнити своєї влади над народами. Просто соціальний лад, мені здається, демократія не дали їм цього зробити], вони весь час жили самі. Росіяни мають зовсім інший досвід: поставлять начальником найдурнішого туркмена, тоді він тримає своїх краще, ніж будь-який росіянин.
г) Каже, що в Росії (та інших республіках) записувати українців росіянами - масове явище. От і його в Ашхабаді, видаючи паспорт, записали росіянином без його дозволу, хоч за документами батьки - українці, сам він написав - "українець", але не став ходити й виправляти потім паспорт.
2) "Изъяли" - яке слово! Попов (марксист) розповів про тридцяті роки (тоді він працював у Воронежі). Майже щодня хтось не з'являвся на роботу. Вже один одного й не розпитували, де він, що з ним. "Значит, изъяли". [Яка понура, жахлива картина: в колективі зникають люди, один одному не тільки не йде на виручку, але й не цікавиться долею свого ближнього].
До речі, цей Попов - вартий уваги образ. Механічна людина, позбавлена етичних нашарувань (чи як їх інакше назвати). У Ростові, розповів, навіть у магазинах продавали паску. Він обурюється, що на Великдень дехто їсть паску. Накинувся на одного: "Если тебе эта буханка нравится, то купи и съешь ее в другой день…" Ці обряди, пов'язані зі святами, сімейним теплом, викликають у нього непідробну зневагу.
Заходжу якось, а він сидить над картою світу (якраз ішла війна між Ізраїлем і Єгиптом). Поділився деякими своїми мріями: куди слід нанести атомні удари - і весь світ наш! Скрізь ми поставимо свої уряди. Китай не наважиться виступати проти нас, а як наважиться, ми його легко…
"Які грандіозні жертви будуть!" - кажу. "Без жертв не бывает победы", - і почав підраховувати втрати й здобутки. Грудень 1973 р.